Delegation of the European Union to Ukraine

Валдіс Домбровскіс Віце-президент Європейської Комісії: Україна 5 років після Майдану

Bruxelles, 28/02/2019 - 17:20, UNIQUE ID: 190228_37
Press releases

English version is below

Звернення до студентів КНУ ім. Тараса Шевченка

Київ, 28 лютого 2019 року

Доброго ранку, пані, панове та студенти!
Я не можу уявити собі кращого місця для вшанування 5-ї річниці Майдану, ніж університет імені Тараса Шевченка. Коли ми говоримо про Майдан, ми говоримо про жертовність, любов до своєї країни і про свободу.
Все це втілював у собі Тарас Шевченко. Він народився кріпаком і виріс сиротою. Тільки у віці 24 років, завдяки допомозі художника, він отримав свободу від кріпацтва. Пізніше Шевченка відправили на заслання; це було покаранням за його любов до України та бажання побачити свою країну вільною.
Він помер за тиждень до скасування кріпацтва. Однак цей університет є доказом того, що його не забули.
Саме цей дух жертовності, свободи і любові до цієї країни визначає Майдан. Сотні тисяч людей вийшли на вулиці, щоб вимагати свого права бути почутими, як це зробив Тарас Шевченко 175 років тому.
Сьогодні ми пам'ятаємо жертовність протестувальників Майдану. Ми пам'ятаємо особливо тих, хто заплатив за це своїм життям, і тих, кого було поранено.
Європейський Союз визнає цю жертовність. Ми вітаємо мужність протестувальників Майдану. Для них та їхніх сімей я маю простий меседж:
Ви вистояли у своєму протесті за Європу. А Європа тепер стоїть за вас.
Це означає, що ми підтримуємо суверенітет і незалежність України, право її народу обирати свій власний шлях вільно від втручання зовнішніх сил.
Цьогоріч – п’ята річниця з початку агресії Росії на сході України та її незаконної анексії Криму. У XXI столітті немає місця для використання сили задля зміни кордонів суверенних країн.
ЄС продовжує засуджувати дії Росії, зокрема, нещодавні дії в Приазов’ї.
ЄС підтримує високий рівень економічних санкцій проти Росії.
І ми, як політично, так і фінансово, продовжуємо підтримувати Україну, доки не буде досягнуто стабільного і мирного завершення конфлікту, доки не буде повернуто незаконно анексований Крим, і Росія не припинить свою діяльність в Азовському морі.
Це також означає, що ми зробимо все можливе, щоб допомогти вам на вашому шляху до більшого добробуту та тіснішого зв'язку з рештою Європи.
Наявність збройного конфлікту на території України неминуче шкодить відчуттю впевненості в економіці. Але підтримка та фінансова допомога ЄС допомогли пом'якшити цей ефект. З 2014 по 2017 рік Україна отримала макрофінансову допомогу від ЄС на суму 2,8 млрд євро. Це найбільша сума такої допомоги, яку було надано країні з-поза меж ЄС.
На додаток до цих програм, ЄС та європейські фінансові установи залучили більше 14 мільярдів євро додаткових коштів для підтримки України.
І ця підтримка триватиме.
У вересні я мав честь підписати Меморандум про взаєморозуміння щодо макрофінансової допомоги Україні на суму в 1 млрд євро. Уже в грудні ми виділили Україні перший транш у розмірі 500 млн євро. Наразі ми працюємо над виплатою другого траншу. Ця допомога є яскравим виразом нашої солідарності з вами.
Але це не лише прояв солідарності. Це також визнання реалізації тих зобов’язань щодо реформ, що їх взяла на себе українська влада.
Українська влада стабілізувала економіку і впровадила амбітну програму реформ, зокрема в банківській, судовій, антикорупційній сфері. Урядовці реформували сфери державного управління та енергетики, які мають вирішальне значення для сталого економічного розвитку.
Але принциповим є те, що підтримка ЄС - це більше, ніж просто визнання реформ. Це констатування віри в цю країну та її потенціал.
Це свідчення віри у вас, майбутнє цієї країни, та можливості, які, я впевнений, ви прагнете використати. Це констатація тих відносин, які ми хочемо будувати з Україною.
Люди часто говорять про те, що тісні зв'язки з Європейським Союзом принесуть вигоди Україні. І це вірно: це доступ до міжнародних ринків, вільний рух робочої сили, стабільність та мир.
Але так само вірно, що ці тісні зв'язки принесуть вигоди ЄС.
Україна є не лише нашим торгівельним партнером, але й партнером з широкого кола питань. До них належать такі сфери, як: дослідження та розвиток – Україна повною мірою бере участь у програмі «Горизонт 2020»; культурна політика – Україна бере участь у програмі «Творча Європа» (Creative Europe).
Україна також є важливим партнером з безпекових питань. У сучасних умовах ЄС потребує сильних партнерів. Міжнародна система, заснована на правилах, перебуває під загрозою з багатьох сторін, і не в останню чергу з боку Росії.
Якщо ми поглянемо на ситуацію зараз, 5 років після Майдану, варто відзначити той великий поступ, що його Україна здійснила у впровадженні реформ.
Україна сьогодні інакша, ніж Україна до 2014 року.
Це можна пояснити тим, що Україна встановила чіткий курс на збільшення добробуту – курс, заснований на надійних і глибоких економічних реформах.
Ми маємо пам’ятати, що з самого початку російське втручання було націлене на дестабілізацію, розділення та послаблення України. Таким чином, найкраща відповідь – залишатися об’єднаними та продовжувати працювати в напрямі добробуту і стабільності, які приходять у результаті здорової економічної політики.
Саме це Україна робила і продовжує робити.
Наприклад, було проведено низку важливих реформ у бюджетній сфері, які мали хороші результати.
Я говорю, зокрема, про Стратегію управління державними фінансами 2017 року та про зміни до Податкового кодексу щодо ПДВ у 2016 році. Це призвело до зменшення дефіциту бюджету і державного боргу, який, за прогнозами, впаде нижче від 60% ВВП до 2020 року.
Це важливо, особливо враховуючи високі потреби рефінансування [державного боргу] поточного року та наступного. Україна повинна мати можливість рефінансувати борги за доступними відсотковими ставками. Для цього потрібна стабільна фіскальна політика.
Належне управління бюджетом також є важливим принципом для більш глибокого партнерства з Європейським Союзом. Це одна з речей, які ми вимагаємо від усіх держав-членів.
Але не тільки. Інвестори дивляться на ті ж цифри, що й ми. І, мабуть, найголовніше, відповідальна фіскальна політика – це те, що забезпечує стале майбутнє для молодих українців, як ви.
Було також започатковано реформи для зміцнення належного врядування та боротьби проти корупції. Я рішуче висловлюю вдячність українському уряду за розбудову інституційної структури для протистояння корисливим інтересам, а також для кращої боротьби проти корупції.
Ми бачимо значний прогрес у відборі суддів Вищого антикорупційного суду. І ми сподіваємося, що Суд розпочне свою роботу найближчим часом. Це стане останнім кроком у створенні антикорупційної інституційної системи. Якщо ця система належно функціонуватиме, Україна зробить важливий прогрес на шляху до демократії, верховенства права та добробуту.
Однак я мушу сказати, що ми маємо певні занепокоєння щодо вчорашнього рішення Конституційного суду стосовно незаконного збагачення та тягаря доказування цього незаконного збагачення. Звичайно, ми маємо детальніше дослідити це рішення. Проте слід зазначити, що принциповою правовою презумпцією є принцип, що особа, яка володіє певними активами, певним багатством, повинна довести походження цих активів. Цей принцип усталений у міжнародній практиці. Отже, ми повинні бачити, які саме були занепокоєння в Конституційного cуду і як це вплине на ефективність боротьби проти корупції.
Добре, але повернімося до порядку денного зростання: було ухвалено нове законодавство щодо прав інтелектуальної власності, навколишнього середовища, безпеки харчових продуктів, енергетики та захисту прав споживачів. Також розроблено нове законодавство про компанії.
Інші важливі реформи у сфері охорони здоров'я та енергетики в процесі реалізації.
І останнє, але не менш важливе: відбувається модернізація галузі освіти, реформу якої ми дуже вітаємо. Проект «Нова українська школа» спрямований на реформування загальної середньої освіти. В цьому питанні влада співпрацює з Фінляндією, країною, яка є широко визнаною лідеркою у цій сфері.
Також можна точно сказати, що цей процес реформ назрів давно, ще до Майдану. За словами Френсіса Фукуями: «бідні країни бідні не тому, що не мають ресурсів, а тому, що їм не вистачає ефективних політичних інституцій».
Щоб проілюструвати це, давайте порівняємо дві країни, які обидві вийшли з комунізму на початку 1990-х. Це – Польща та Україна.
Це сусідні країни. Обидві приблизно однакового розміру, і на той час мали приблизно однакові рівні ВВП.
У 1990-х роках Польща здійснювала значні структурні реформи, так звану «шокову терапію».
Україна затягувала реформи і дозволяла олігархам поступово взяти під контроль економіку.
Ми можемо побачити, що сталося за наступну чверть століття.
У 1990 році польська економіка була лише на 20% більшою, ніж українська економіка.
Напередодні Майдану польська економіка була вже втричі більшою. У розрахунку на душу населення доходи були приблизно вп'ятеро більші, ніж в Україні.
Таким чином, ви можете чітко побачити, чого можна досягти завдяки глибоким і змістовним реформам.
Звичайно, нинішній момент реформ - це заслуга українського народу, який приніс величезні жертви від часів Майдану. Також слід віддати належне українським інституціям та уряду.
Однак ЄС також допомагав Україні в управлінні цими реформами. Угода про асоціацію, включно із глибокою та всеосяжною зоною вільної торгівлі, діє від вересня 2017 року. Ця угода є путівником для української влади. Водночас Рада асоціації відіграє надважливу роль у моніторингу виконання угоди та зони вільної торгівлі.
Конкретним символом такої підтримки стало запровадження візової лібералізації, яке відбулося у червні 2017 року. Це скасувало потребу для громадян України отримувати візи задля подорожей до країн Шенгенської зони. Від початку візової лібералізації українці здійснили 1,9 мільйонів безвізових подорожей до Євросоюзу.
Ми повинні визнати той факт, що чинний конфлікт й досі ускладнює економічну ситуацію. Її ускладнюють наслідки торговельних обмежень з боку Росії та безперервна російська агресія – зокрема, пов’язана з нещодавнім загостренням напруги в Азовському морі та Керченській протоці.
Однак, попри це, економіка повернулася до зростання – особливо завдяки торгівлі з Європою, що продовжує збільшуватися, адже Україна переорієнтовує свій експорт на Захід.
Належний прогрес у здійсненні реформ Україною свідчить: якщо зберігатиметься темп – і я сподіваюся, що це станеться, – тоді буде чітка можливість для залучення більшої кількості іноземних інвестицій. Особливо, це буде потрібно у східних регіонах – задля кардинального усунення руйнівних наслідків, спричинених конфліктом. Тут ми також робитимемо свою справу, аби сприяти та заохочувати інвестиції у майбутнє України.
І коли ми говоримо про майбутнє України, це не абстрактне поняття. Ми насправді говоримо про кожного з вас. Про молодих людей цієї країни.
Я знаю, що конфлікт та економічна ситуація стали тяжким вантажем для молодих українців. Багато молодих людей стали вимушеними переселенцями, багато інших емігрували.
Дехто з молодих людей виїжджає за кордон на короткий проміжок часу, як студенти, користуючись перевагами програми Erasmus+, аби набути досвіду в інших країнах Європи. Насправді Україна є сьогодні серед найбільш активних та успішних учасниць Erasmus+, і має такий самий доступ до цієї програми, як і держави-члени ЄС. Від 2015 року у рамках програми було профінансовано понад 10 000 академічних обмінів для студентів та університетської адміністрації. Ми виділимо ще 5 мільйонів євро у 2019 та 2020 роках на участь України в програмі Erasmus+.
Інші молоді українці залишають Україну, аби знайти роботу. У країнах ЄС вони здобувають цінні навички та користуються тими перевагами, що їх несе єдиний ринок для європейців.
Держави-члени ЄС також мають від цього користь. Для них корисні знання, бажання та працьовитість тисяч компетентних українських працівників: програмістів, лікарів та інженерів, а також тих, хто працює в сфері послуг, в сільському господарстві та промисловому виробництві.
На мою думку, це слід продовжувати та ще більше зміцнювати. Але міграція не має бути подорожжю в одному напрямку. Принцип вільного руху робочої сили, який запроваджено в ЄС, не слід розглядати як інструмент «витоку мізків». Цілком навпаки, я сподіваюся, що тією мірою, якою економічний стан тут продовжуватиме поліпшуватися, чимало молодих українців повернуться до своєї батьківщини, даючи їй навички та досвід, який вони здобули в інших європейських країнах.
Це процес, який ми спостерігаємо в таких країнах як Польща, де економіка швидко зростала – і внаслідок цього відбувся процес «повернення мізків».
Але досягнення такого повернення означає, знову ж таки, здійснення реформ. Завдання сьогодні полягає в тому, щоб, коли справи в України підуть краще, у вас були належні умови, аби вести країну до цієї довгострокової заможності.
Таким є майбутнє, яке я хотів би бачити для цієї гордої країни. І цього місяця саме за це майбутнє проголосувала Верховна Рада, переважною більшістю голосів. Я маю на увазі поправки до Конституції, що стверджують намір України приєднатися і до ЄС, і до НАТО.
З моєї точки зору, це правильна річ. Європейська Комісія продовжить підтримувати амбіції України у її рухові до Європи та до НАТО.
Але, звісно, сам принцип самовизначення означає, що майбутнє цієї країни не залежить від того, яким би я хотів його бачити. Майбутнє України у ваших руках.
У цьому сенсі можна сказати, що ви сьогодні перебуваєте на перехресті. Європа відкрита для вас, але ви маєте вирішити залишатися на цій дорозі – на дорозі, яку було розпочато п’ять років тому.
Пані й панове,
Вшановуючи жертовність протестувальників Майдану, добре говорити про них хороші слова. Але чи не краще думати над тим, що ми можемо зробити, аби найліпше їх вшанувати?
З нашого боку – тобто з боку Європейського Союзу – відповідь ясна. Ми продовжимо тримати наші двері відчиненими. Ми допоможемо вам створити належні умови для добробуту та миру. Ви маєте нашу підтримку: політичну, фінансову та технічну.
Решта залежить від вас.
Майдан відкрив для України новий та кращий шлях. Тепер питання полягає в тому, як далеко ви підете. І тут я залишу вас зі словами Тараса Шевченка, який написав:
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі,
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть

Зараз - ваш час залишити власний слід.

-------------

Valdis Dombrovskis
Vice-President of the European Commission

Ukraine 5 years after Maidan
Address to the University of Taras Shevchenko
Kyiv, 28 February 2019

Good morning Ladies and Gentlemen, and students,
I can think of no more fitting venue to commemorate the 5th anniversary of Maidan than a university named after Taras Shevchenko. When we speak of Maidan, we speak of sacrifice, we speak of love of one’s country and we speak of freedom.
Taras Shevchenko was all of these things. He was born a serf, and grew up as an orphan. It was not until the age of 24 that his freedom from serfdom was purchased, thanks to help from a fellow artist. Later, Shevchenko was forced into exile as punishment for his love of Ukraine and his desire to see his country free.
He died a week before the Emancipation of Serfs. However, this university is proof that he has not been forgotten.
And it was precisely this spirit of sacrifice, freedom and love of this country, which defines Maidan. Hundreds of thousands took to the streets to demand their right to be heard, just as Taras Shevchenko had done 175 years ago.
Today, we remember the sacrifice of the Maidan protestors. We remember especially those who paid with their lives and who were wounded in the violence.
The European Union acknowledges this sacrifice. We applaud the courage of the Maidan protestors. For them and their families I have a simple message:
You stood strong for Europe. And Europe is standing strong for you.
This means we support the sovereignty and independence of Ukraine, and the right of its people to choose their own path, free of the interference of outside powers.
This year we mark five years since the start of Russia’s aggression in the east and its illegal annexation of the Crimea. There can be no place in the 21st century in Europe for the use of force to change boundaries of a sovereign country.
The EU has continued to condemn Russia’s actions, including recent actions in the region of the Sea of Azov.
The EU has maintained a high level of economic sanctions against Russia.
And we will continue to stay by your side, both politically and financially, until a sustainable and peaceful end is brought to the conflict, until the illegal annexation of the Crimea is reversed and until Russia ceases its activities in the Sea of Azov.
It also means that we will do what we can to help you on your path to greater prosperity and a closer connection with the rest of Europe.
Inevitably, having an armed conflict on a country’s soil damages confidence in the economy. But EU support and backing has helped to mitigate this effect. From 2014 to 2017, Ukraine benefitted from a total of €2.8 billion worth of macro-financial assistance. This is the largest amount of such assistance given to any non-EU country.
In addition to these programmes, the EU and European Financial Institutions have mobilised over €14 billion in support for Ukraine.
And this support will continue.
In September, I had the honour of signing the Memorandum of Understanding for the new EU Macro-Financial Assistance Programme for Ukraine, with a value of €1 billion. Already in December, the first tranche of €500 million was disbursed and we are currently working on the disbursement of the second tranche. This assistance is a clear expression of our solidarity with you.
But it’s not only a show of solidarity. It is also a recognition of the reform commitments, which the Ukrainian government has honoured.
It has stabilised its economy and implemented an ambitious reform programme, including banking, judicial, anti-corruption, public administration and energy sector reforms that are crucial for sustainable economic development.
But fundamentally, EU support is more than just a recognition of reform efforts. It is a statement of belief in this country and its potential.
It is a statement of belief in you, the future of this country, and the opportunities I am sure you are eager to seize. It is a statement of the relationship we want to build with Ukraine.
People often talk of how close ties between the EU and Ukraine will bring benefits to Ukraine, and this is true – access to international markets, free movement of people, stability and peace.
But it is equally true that these close ties will bring benefits to the EU.
Ukraine is our partner, not only for trade, but on a wide range of issues. These include areas like research and development – Ukraine participates fully in Horizon 2020 – and also cultural policy, through the Creative Europe programme.
Ukraine is also an important partner for security. In the current climate, the EU needs strong partners. The international rules-based system is under threat from many sides – not least from Russia.
When we look to the five years since Maidan, it is remarkable how much reform progress Ukraine has made.
The Ukraine of today is a different place to the Ukraine of before 2014.
This is because Ukraine has set a clear course towards greater prosperity – it is a course that is based on credible and deep economic reform.
We must remember that since the beginning, Russian interference was designed to destabilise, divide and weaken Ukraine. So the best response is to stay united, and to keep working toward the prosperity and stability that comes from sound economic policies.
This is what Ukraine has been doing.
For example with regard to the budget, a number of important reforms have been carried out, with good results.
I’m speaking in particular of the Public Finance Management Strategy of 2017, and changes to the tax code for Value Added Tax in 2016. This has translated into a deficit that is now contained and debt that is projected to fall below 60% of GDP by 2020.
This is essential, in particular given the high refinancing needs of public debt in this year and next. Ukraine needs to be able to refinance its debt at affordable interest rates, for which responsible fiscal policy is needed.
Sound budget management is also an important principle for a deeper partnership with the European Union – it is one of the things we require of all Member States.
But not just. Investors look at the same numbers that we do. And perhaps most importantly, responsible fiscal policy is what ensures a sustainable future for young Ukrainians like you.
Reforms have also been introduced to strengthen good governance, and fight against corruption. I strongly commend the Ukrainian government for building the institutional structure to confront vested interests and fight corruption.
We see good progress in the selection of judges for the High Anti-Corruption Court and look forward to the court becoming operational as soon as possible. This will be the final step in completing the anti-corruption institutional system. If this system functions well, Ukraine will have made important advancements on the path to democracy, rule of law and prosperity.
Here, however, I must say that we have certain concerns concerning yesterday’s constitutional court ruling concerning the illicit enrichment and the burden of proof concerning this illicit enrichment. Of course, we will need to asses this ruling in more detail, but it must be said that the principle legal presumption is the principle that the person who possesses certain assets, certain wealth, has to be able to prove the origin of those assets. This is a principle which is well established internationally. So we must see what exactly the concerns of the constitutional court were, and how it will affect the effectiveness of the fight against corruption.
Ok but to come back to the growth agenda: New legislation has been adopted on intellectual property rights, on the environment, on food safety, on energy, on consumer protection and a new company law.
Other important reforms in the health sector and in the energy sector are being implemented.
Last, though certainly not least, there is the modernisation of the education sector, a reform we very much welcome. The New Ukrainian School project aims to reform the Ukrainian comprehensive school education. Here, the authorities are cooperating with Finland, which is widely recognised as a leader in this area.
It’s also accurate to say that the reform process was long overdue, even before Maidan. In the words of Francis Fukuyama, “poor countries are poor not because they lack resources, but because they lack effective political institutions.”
To illustrate this, let’s compare two countries, which both came out of communism at the beginning of the 1990s: Poland and Ukraine.
Both are neighbours. Both are of roughly similar size and at that time had roughly similar GDP levels.
In the 1990's, Poland was implementing major structural reforms - so called "shock therapy".
Ukraine was delaying the reforms and allowed oligarchs to gradually take control of the economy.
Over the more than quarter of a century that followed, we can see what happened.
In 1990, the Polish economy was just 20% bigger than the Ukrainian economy.
By the time of Maidan, the Polish economy was three times bigger. In per capita terms, incomes were around five times bigger than in Ukraine.
So you can see clearly what can be achieved through deep and meaningful reforms.
Of course the current reform momentum is to the credit of the Ukrainian people, who have sacrificed much in the years since Maidan. Credit must also be given to Ukraine’s institutions and its government.
But the EU has also stood by Ukraine in managing these reform efforts. The Association Agreement, including its Deep and Comprehensive Free Trade Area, has been in force since September 2017. This agreement has served as a guide for the Ukrainian authorities, with the Association Council playing a crucial role in monitoring the implementation of the agreement and the free trade area.
One concrete symbol of this support was the adoption of visa liberalisation in June 2017. This abolished the need for Ukrainian citizens to have visas when travelling to the Schengen Area. Since visa liberalisation, Ukrainians have made 1.9 million visa-free trips to the EU.
We must acknowledge the fact that the economic situation is still hampered by the ongoing conflict, by the effects of Russian trade restrictions, and by Russia’s continued aggression, most recently in relation to increased tensions in the Sea of Azov and the Kerch Strait.
But despite this, the economy has returned to growth, bolstered in particular by trade with Europe, which continues to increase as Ukraine reorients its exports westwards.
Ukraine’s good progress on reforms demonstrates that if the momentum is sustained – and I believe it can be – then there is clear potential for attracting more foreign investment. This will be needed, in particular in eastern regions, in order to reverse the scarring effects caused by the conflict. Here too, we will do our part to promote and to encourage investment in Ukraine’s future.
And when we speak of Ukraine’s future, this is not some abstract concept. It is each and every one of you – that’s what we are speaking about. The young people of this country.
I know that the conflict and the economic situation has weighed heavily on young Ukrainians. Many have been internally displaced, while many others have emigrated.
Some leave for a short time, as students, taking advantage of the Erasmus+ exchange programme to gain experiences elsewhere in Europe. In fact, Ukraine is among the most active and successful participants in the Erasmus+, having access on the same terms as EU Member States. Over 10,000 academic exchanges for students and staff were granted since 2015. We will provide another €5 million in 2019 and 2020 dedicated to Ukraine’s participation in Erasmus+ programme.
Other young people leave Ukraine for employment. There they acquire valuable skills and share in the benefits which the single market brings to Europeans.
The EU Member States also benefit. They benefit from the knowledge, the passion and the hard work of thousands of skilled Ukrainian workers: computer programmers, doctors and engineers, as well as many others who work in services, in agriculture and in manufacturing.
And our vision is that this should continue and indeed be further strengthened. But migration doesn’t have to mean a one-way trip. The EU’s principle of free movement should not be seen as an instrument of ‘brain-drain’. On the contrary, I expect as the economy continues to improve, many young Ukrainians will return to their homeland, bringing with them the skills and experience they have acquired in other European countries.
This is a process which we are seeing in countries like Poland where the economy has been growing fast – It is what we might call the ‘brain-regain’ effect.
But achieving brain-regain means, once again, following through on reforms. The task now is to make sure that as Ukraine turns the corner, the conditions are right for you to deliver long-term prosperity.
That is the future I would like to see for this proud country. And as of this very month, it is a future that the Verkhovna Rada has voted by a clear majority, to make a reality. This took the form of an amendment to the Constitution stipulating Ukraine’s intention to join both the EU and NATO.
From my perspective, this is the right thing to do. The European Commission will continue its support for Ukraine’s ambitions towards Europe and towards NATO.
But of course, the very principle of self-determination means that the future of this country does not depend on what I want to see. Rather, Ukraine’s future is in your hands.
In this respect, we could say that you are truly at a crossroads. Europe is open to you, but you must make the decision to remain on this path, which is the path that you have started five years ago.

Ladies and gentlemen,
In commemorating the sacrifice of the Maidan protestors, it’s fine to praise them with nice words. But is it not better to think of what we can do, to best honour them?
For our part – for the part of the European Union – the answer is clear. We will continue to keep our door open. We will help you to create the right conditions for prosperity and peace. You have our support: political, financial and technical.
The rest is up to you.
Maidan put Ukraine on a new and better path. Now the question is how far you will go. For this, I will leave you with the words of Taras Shevchenko, who wrote:
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі,
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть

І зараз це ваш час залишити власний слід.

[It’s bad to be in chains and die a slave.
But it’s worse to sleep
and sleep in freedom
and to fall asleep forever
without leaving a trace

Now is the time for you to leave your trace.

Editorial Sections: